«Нарешті нагороди знайшли героя» - саме так можна
сказати про людину, яка все своє життя працює на ниві мистецтва, проте не
тільки творить полотна, а й «лікує» їх! Мова йде про відомого митця, члена
НСХУ, Заслуженого працівника культури України, лауреата обласної
літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича, реставратора І категорії,
завідувача відділом реставрації Чернівецького художнього музею Володимира
Краснова.
2012 рік для нього розпочався по-справжньому святково,
адже 24 січня, в День святкування Соборності України, на урочистому зібранні
буковинської громади у приміщенні чернівецької обласної філармонії його було
нагороджено Орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Нагородження проводив голова Чернівецької
ОДА М. Папієв, який вже давно знайомий із діяльністю «маестро» та розуміє
справжнє місце Володимира Миколайовича в українському мистецтві.
«Звичайно, я дуже рада, що праця музейного
співробітника, ба більше – унікального співробітника, що має унікальну професію
і входить у штат нашого музею, достойно оцінена державою. Раді й горді,
напевно, і всі інші музейники. Раді тому, що орденом нагороджено співробітника
саме музею, а не представника будь-якої іншої галузі – шахтаря, лікаря або
педагога, до чого всі звикли. І це дуже добре, що нарешті труд представника
культури, музейника, реставратора визнаний таким чином», - відзначила директор
Чернівецького художнього музею пані Інна Кіцул.
Тільки протягом останніх років Володимир Краснов
відреставрував ряд живописних творів та ікон із зображенням святого Миколая,
одну з найвідоміших ікон художнього музею «Святий град Єрусалим», а на даний
момент займається реставрацією ікони «Святі великомученики Іоанн-воїн та
Харлампій», та й експозиція Чернівецького художнього музею була б неповною без
творів, які вийшли «з-під скальпеля» одного з кращих «лікарів полотен» України.
«Наш музей насправді є унікальним», - каже пані Інна,
- «У певному сенсі унікальним. Оскільки створювався він на базі Чернівецького
краєзнавчого музею. Під час створення нашої колекції з фондів краєзнавчого
музею виділялися роботи, які не входили в експозицію цього закладу. Тобто
бралися із запасників. Тому зрозуміло, що вони були в неекспозиційному стані і
потребували серйозної реставрації. Отже, для створення експозиції художнього
музею потрібно було відреставрувати майже 100 % робіт. Саме тому труд
реставратора при створенні нашої експозиції взагалі є безцінним. Звичайно, тоді
працював не один Краснов. Було кілька груп реставраторів, а Краснов знаходився
у складі харківської групи (представляв Харківську академію мистецтв). Вже
згодом, після переїзду Володимира Миколайовича в Чернівці, він опинився у штаті
наукових співробітників Чернівецького художнього музею і вся його подальша
робота, всі його подальші досягнення в нашому музеї спрямовані якраз на
реставрацію тих творів, які знаходяться у музейних фондах. І завдяки цій
реставрації, а робить він її за заробітну платню музейного співробітника, ці
твори переводяться з науково-допоміжного в основний фонд, а потім, власне, і в
експозицію, оскільки вони отримують повноцінний експозиційний вигляд».
Окрім цього, пан Володимир приймає активну участь у творчому
житті Буковини, постійно приймає участь у колективних всеукраїнських та
міжнародних мистецьких проектах та презентує персональні виставки, які
проходили у виставкових залах рідного йому музею, у мистецькому центрі
«Вернісаж» і навіть у приміщенні чернівецької ОДА, що вже кілька років є однією
з художніх галерей міста (щоправда, тільки для «обраних» ;))).
Перших слів цієї публікації стосується й закінчення
дворічного «вояжу» почесної грамоти від Міністерства культури і туризму
України, яка, після довготривалих пригод та подорожів нарешті дісталася до
кінцевого пункту і наразі знаходиться в колекції численних нагород Володимира
Краснова. Зрештою, найважливішим є те, що «на небі» таки пам’ятають і про тих,
хто творить та зберігає сучасне українське мистецтво, хоч воно і не дуже
сьогодні «в моді» й підтримується в основному завдяки меценатам та самим
митцям.
Альберт Комарі
|