Анотацію та матеріали виставки підготувала Тетяна Дугаєва, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, директор Чернівецького художнього музею 1995 - 2004 рр.
Автором справжньої перлини
чернівецької архітектури, споруди Дирекції ощадних кас у Чернівцях (1900) на
Центральній Площі, у якій тепер розташований Чернівецький обласний художній
музей і яка сьогодні є однією з найошатніших споруд мальовничого міста над Прутом,
є відомий австрійський архітектор Губерт Ґесснер / Hubert Johann Gessner (1871–1943), за проектами якого було зведено десятки громадських,
промислових та житлових будівель у містах Австрії та Чехії початку ХХ століття.
Минулого року саме в Чернівецькому
художньому музеї, завдяки тривалій та кропіткій роботі наукових співробітників
цього закладу, до 140-річного ювілею видатного архітектора було презентовано виставку
світлин та фотодокументів, присвячених життю та діяльності цієї талановитої та
неординарної людини.
І от зараз, напередодні
святкування чергової річниці Дня міста Чернівців, музейники вирішили ще раз
розповісти чернівчанам та гостям міста про Губерта Ґесснера і з цією виставкою
кожен відвідувач може ознайомитись у вестибюлі третього поверху художнього
музею.
Отже, Губерт Ґесснер народився
1871 року у місті Валашске Клобукі (Valašské Klobouky) в Чехії, помер 1943
року у Відні.
Професійну освіту майбутній
відомий архітектор здобув в Академії мистецтв у Відні, де навчався з 1894 по
1898 рік у класі відомого австрійського архітектора, теоретика та педагога Отто Вагнера, який увійшов у світову історію архітектури
як яскравий представник „Віденського Сецесіону” та засновник нової віденської
архітектурної школи.
Сецесіон (відокремлення) – назва німецьких та австрійських мистецьких
товариств, які виникли на межі століть на ґрунті опозиції офіційно визнаному
академізму і представляли нові течії у
мистецтві.
Першими роботами Губерта Ґесснера
стали Віла Братмана та Дім Горна у рідному місті Валашске Клобукі, Чехія (1900
рік). У цих спорудах архітектурне вирішення ґрунтується на перехідних формах
пізнього бароко до класицизму. Риси нового стилю ще ледь проявляються у
характері декоративного оздоблення.
Тим часом Г. Ґесснер подає на
конкурс свій проект будівлі Дирекції ощадних кас у Чернівцях. 1899 року ця
робота здобула першу премію на конкурсі
і принесла архітектору справжнє визнання у професійних колах. 1903 року
австрійський журнал "Der Architekt” опублікував статтю разом з низкою фотографій, планами будівлі та
літографією художника Грюнера з її зображення (Josef August Lux. Das Sparkassengebäude in Czernowitz).
Ошатна споруда Ощадної каси (1900
рік) стала яскравим втіленням ідей віденської сецесії та водночас програмних
засад Отто Вагнера – раціоналізму та
„практичної корисності”. Конструкція будівлі зберігає класичні принципи
симетрії та ясності, водночас щедро декоровані головний фасад та інтер’єри
(скульптура, живопис, вітражі тощо), естетика гнучких ліній і витончених форм
утворюють цілісний архітектурний ансамбль чарівної краси.
Будівництво здійснювало Моравське
будівельне управління чеського міста Брно, де Г. Ґесснер працював з 1899 року.
Наступними роботами Губерта
Ґесснера була низка громадських, житлових та індустріальних будівель. Серед
них: робочий клуб (Arbeiterheim Favoriten), будинки страхової компанії та
профспілки залізничників, друкарня та видавництво „Vorwärts” у Відні, будівля фонду
медичного страхування у Брно, корпуси моравської психіатричної лікарні (м.
Кромержиж), низка заводів та фабрик, міст у Відні „Augartenbrücke, Donaukanal” тощо.
Всього ним зведено понад 60 архітектурних споруд (за даними Architekturzentrum у Відні та інших джерел). Деякі з них виконані у співавторстві з братом
Францем Ґесснером.
Після 1918 року Губерт Ґесснер стає одним з провідних
архітекторів Відня. Дедалі ідеї сецесії слабшають у його мистецтві, а проекти набувають рис функціоналізму. На
тлі поширення конструктивістських
впливів у архітектурі Г. Ґесснер успішно втілив принципи свого вчителя Отто
Вагнера, коли долучився до муніципальної програми віденських соціал-демократів
з грандіозного житлового будівництва.
Протягом 1923-1934 років у Відні
були зведені робочі квартали, які забезпечили людей муніципальним
комфортабельним та естетичним житлом. Вони увійшли в історію під назвою „Червоний Відень”.
Губерт Ґесснер підтримав гасло
австрійських соціал-демократів „право трудящих на красу” і став новатором у
розробці системи комунікації в урбаністичному середовищі.
Справжньою окрасою столиці
Австрії є побудовані Ґесснером житлові комплекси „Reumann-Hof", „Heizmann-Hof", „Lassalle-Hof" та „Karl Seitz-Hof". Кожний з цих житлових
масивів називають „містом у місті”, де були магазини, власні вулиці, площі,
дитячі установи, спортивні споруди, басейни, пральні, конференц-зали, фонтани
та сквери тощо.
Віденські житлові комплекси Г.
Ґесснера в значній мірі збагатили
архітектуру міста та стали вагомим внеском у його соціальне будівництво. Так Lassalle-Hof вважається яскравим прикладом конструктивізму в
архітектурі, за „Karl Seitz-Hof" закріпилась назва „Місто Сад”. Перлиною цих кварталів є
„Reumann-Hof", який невдовзі став символом Нового Відня.
Будівлі Губерта Ґесснера і
дотепер прикрашають міста Австрії (Відень, Грац, Лінц, Швехат, Леобен,
Мьодлінг, Нойнкірхен, Глоггніц тощо),
Чехії (Брно, Кромержиж, Валашске Клобукі, Новий Йічин, Опава) та - Чернівці в Україні.
Вважається, що Г. Ґесснер є також
автором житлового будинку у Чернівцях, що на розі вулиць Української, 57 та
Шевченка (за припущенням чернівецького архітектора Лариси Вандюк).
Архів Г. Ґесснера, який
зберігала дочка архітектора Маргарете Слупетцкі (Margaretе Slupetzky), знаходиться у графічній колекції музею Albertina у Відні.
Тетяна Дугаєва, Альберт Комарі
|