Категорії розділу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 133

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наш час

artkomari.ucoz.ru - Мистецькі новини Буковини
Неділя, 19.11.2017, 10:41
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

"Паралель Черновітц", або уявний поетичний фестиваль. Частина перша
Про МЕРІДІАН з початку – 06 вересня 2012 року, Четвер

   Почався Третій Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. Локаціями цьогоріч, окрім Чернівців, обрали Кам’янець-Подільський та Хотин. Цікаве рішення! Сьогодні, в четвер, 6-го вересня, (за програмою) відкриття відбулося в Мармуровій залі Резиденції Буковинських митрополитів (або центральному корпусі Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича). Повинна була бути настановча лекція від Міхаеля Штіллера про «літературний дім – резиденцію письменників» та ще щось. Потім основні привітальні слова, слова подяки спонсорам, слова патетики й пафосу, слова вдячності й слова, аби слова (перефраз О. Бойченкової книги «Аби книжка»). 

   Але цього я не чув і нічого не бачив. Відкриття фестивалю для мене відкрилося думками і уявленнями про те, як воно може початися і відкритися. Цікава гра вийшла, я вдома розмірковував і фантазував, ніби перебував у метафізичному просторі того, що відбувається зовсім неподалік, за декілька хвилин ходьби. Таким чином я відкрив для себе інший фестиваль, аніж той, що відкрився паралельно для десятка, чи сотні інших людей. Що ж, я теж зробився учасником фестивалю, вигадавши його для себе. 

   По обіді зайшов до Художнього музею на відкриття книжкової та зображувальної виставок. Найдужче цікавили фотографії одного відомого (Б. Тутельмана) і трьох невідомих мені (В. Тарновецького, С. Лопатюка й Р. Лужецького) фотохудожників. На фотовиставках завжди можна побачити інший світ, час, життя, думку й ідею, які порівнюю з власними й тішуся, коли наші бачення й бажання (так, їх теж видно на картинах) збігаються. Тепер же мене зустріли стелажі з книжками від чернівецьких видавництв, багато знайомих людей, багато незнайомих людей та виставлені творіння митців. 

   Фотографій було чимало. Було цікаво їх розглядати. Майже відсутні класичні виміри та означення в абстрактних фотознімках Тутельмана, історичні концепти Тарновецького, жанрові варіації вуличної фотографії Лопатюка та суміш документалістики з абстракцією Ружицького – те, що я бачив і розумів. Були роботи високого ґатунку, були звичайні задокументовані моменти. Проте дух від фотографій та стиль фотографів чутно було ще при вході в ту чи ту залу. Це, врешті, підносить і захоплює. 

  Коли почали сходитися люди (спершу журналісти, потім студенти і під кінець гості-учасники фестивалю), з’явилося відчуття масового психозу – цікавість та бажання бути поміченим (читай долученим) фонтанувала в присутніх. Одні швендяють попри інших, інші награно сміються й теревенять награно про награну велич всього, що відбувається. Чим ближче було до офіційного відкриття виставок, тим психоделічнішою ставала атмосфера. І нарешті вибухнула вона тим, що ніхто не зрозумів, що тут повинно було відбутися. 

   Ось відкриті зали для огляду, ось ходять журналісти з диктофонами й фотоапаратами, ось горять прожектори камер, ось заходять Забужко, Померанцев та інші, ось книжки продають мовчки й перелякано молоді хлопці й дівчата, ось приходять ще і ще люди, ох і душно, ось чути динамік з голосом організаторів, ось потягнули перший бокал вина, ось все і стихло. Ті, хто зайшов, виходять. Питання одного з журналістів, який дещо припізнив на музейний захід, було доречним і характерним. «А відкриття, вобщє-то, було?» 

   Я вийшов з дружиною на вулицю. Хотілося ще затриматися і вияснити для себе, чи дійсно психоз охопив маси, що вони й не втямили навіщо прийшли на Локацію №1: Художній музей (Центральна площа, 10). Проте втік звідти, щоб запам’ятати чудові картини фотохудожників, які цього дня отримають чимало феєричних, лесних та óдних слів. 

   Напевно, в ці дні кожен «мерідіанівець» буде засипаний компліментами та словами подяки. Фестиваль поезії «Меридіани Чернівців» загалом цікава й потрібна нашому місту подія. Про поезію почали забувати, почали її замінювати, почали її псувати, модифікувати, перетворювати на вариво зі слів і звуків. Тому відродження поетичної думки, символіки мислення, легкості й м’якості вислову повинне бути актуальним і гучним. З цього, в такому випадку, буде сенс. Але не з цього фестивалю. 

   Вже третій рік він фешенебельно й патетично розчиняє свої читання перед сприймачами й ретрансляторами. Знову містичність полонить вулиці міста, бо хочеться дотягнутися й забрати до закамарок пам’яті й душі особливі моменти поезії. Та встигаєш лише добігти до чергової зупинки (або локації), з якої на тебе глядітимуть перелякано-зверхні учасники й захоплено-ненависні слухачі. Послухаєш і ти набори слів, що між собою пов’язані хіба що мовним походженням, та поспішиш далі, на автограф-сесію, бо там зірчані гості підписують книги, листівки, плакати, серветки, футболки та груди. 

   Можна послухати музичні перформенси, подивитися на фотографічні й живописні виставки, можна напитися в честь свята, що є найбільш розповсюдженим поміж «уявних» учасників фестивалю. Я теж уявний учасник, бо ж вигадав собі власний Меридіан. Тому уявно й нап’юся за здоров’я всіх вигаданих мною учасників, обличчя, статуру й мову яких я позичив від живих прототипів. Якщо ж бути митцем, то бути й оригінальним! Бо тоді ти справжній (original). 
  
   Фестиваль поезії збирає мащених поетів, які, здебільшого, жонглюють словами без рими, ритму й змісту. Ніби дають читцеві дійти власних висновків і створити свої умови розвитку задуму автора. Хм, автор задумує, що читач має задуматись. Я не прихильник такої поезії. Коли відсутня рима, ритм і зміст – це повна какофонія, маразм, набір слів. Це не поезія. 

   Ось так і закінчились для мене попередні два фестивалі, де я не знайшов поетичного нічого, окрім назви. Так і хоче розпочатися цьогорічний. Але я ж вигадую власний фестиваль! Ось він і буде поетичним – уявним фестивалем поезії.
Категорія: Мої статті | Додав: alberto (14.09.2012) | Автор: Максим Козменко
Переглядів: 470 | Теги: фотовиставка, Meridian Czernowitz, поезія, фотомистецтво | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: