Категорії розділу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 133

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наш час

artkomari.ucoz.ru - Мистецькі новини Буковини
Неділя, 19.11.2017, 10:50
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

"Надій Nielsen" – це сучасне мистецтво
Сигарно-поетичний вечір під час фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ пройшов 7-го вересня 2012 року на літній терасі розважального комплексу «Sorbonne». Вечір був. Сигари теж. І поезія була. А ще музика, люди, розмови, сміх та алкоголь з кавою. 

  Що було примітним на цікавому й артистичному заході, який відбувся в рамках Третього Міжнародоного фестивалю поезії, то це, передусім, вечірні сутінки скверу. Тут заховалися від світла чимало людей, вони слухали й мовчали, ніби долучилися до події, не долучаючись. Були й інші люди, що товклися поряд з імпровізованою сценою біля «Сорбонни». Також в пам’яті збереглися учасники вечора – сигари, що були роздані з посмішками від консультантів Сигарного дому «Фортуна», письменник Юрій Андрухович та Nielsen. 

  Більшість слухачів-глядачів прийшли сюди, звичайно ж, заради смаку сигарного диму. Дехто вдавався паралельно до слухання поетичних настроїв, дехто пив за здоров’я митців дорогий коньяк, хтось робив вигляд, що йому і справді цікаво споглядати безпорядок та гул біля «Сорбонни», а комусь таки було цікаво. Зрештою, найцікавіше було, так видається, модераторам та учасникам вечора, а не тим персонам, що голосно тішилися від невідомого до сьогодні дивака Nielsen’а. 

   Мені перформенс сподобався. Поет, музика й актор з Данії виконував ненав’язливу музичну гру та співав легких пісень. Хоча образ його був ще й яким нав’язливим. Спантеличивши публіку жіночим макіяжем та рожевою сукнею, він заявив, що протягом 10 років вважав себе померлим, потім знову народився і взяв собі лише прізвище (чи прізвисько) – Nielsen, але імені й досі не має. А ще не може визначитися чи жінка він, чи чоловік, так собі, людська істота. 

   Ідея тут яка! Який символізм! Дуже актуальний нині по світу. Багатьом слухачам-глядачам імпреза Nielsen’а не сподобалася, бо не могли сприйняти чоловіка, що верзе небилиці про свою уявну кончину, а тепер перетворився на гермафродита, ба, більше – андрогіна! Проте комусь він такий припав до смаку. 

   Думка в змісті й смислі образу Nielsen’а глибока! Глибша за матеріальний її вияв. Адже ідея – бранка форми, як висновував Платон, підтверджував це й Арістотель та ще зграя іменитих мислителів.  Ідею замасковують тілом, матерією, надають нехарактерних для неї виявів – форми. Але ж вона не має меж, вона вільна, простора, вона повна й неосяжна. Те, що має форму, має межі, рамки, кордони. Ідея позбавлена цього. Тому в мистецтві так багато вольностей, вигадок, фантастики й безглуздя. Де є глузд, там є межа – так, а не інакше. Навіщо ідеї межа? Вона ж інакша! 

   Nielsen – це сучасне мистецтво. Воно зараз андрогінне, бо всі статі сплетені. Воно вмирало, бо кожне мистецтво вмирає. І відроджується. Сьогодні поезія, музика, живопис з мертвіні відновлюють свої крила, наче Фенікс. Раніше митці поховали себе, бо знали, що повинні переродитися в досконалішу форму. Сьогодні є лише прізвисько мистецтва, імені ж немає! Справжнього імені ще не знайшлося. Тому ми перебуваємо в очікуванні, як і Nielsen. 

   Легка музика й тихий спів (бо голос Nielsen’а загубився десь між Польщею та Амстердамом) означує тихий гул сучасного мистецтва. Сучасної поезії. Вона є, загубилася, але ж є. Залишається надія на повернення. Я би цьому епатажному персонажу Nielsen’у дав означене ім’я Надія чи Надій. Бо він нам каже, що все буде… Надійтеся на це! 

   Після вистави датського гостя правити вечором почав Андрухович. Люд заворушився. Їм потрібен був класик, кумир, перевірений хлопець, а не ексцентрик та невідомець. Багато хлопців і дівчат підбігли з нетрів скверу ближче до сцени. Дим сигар зімліло здіймався понад головами. Натовп побачив наступного гостя вечора. 

   Але сигар вже не було, музика стихла. Андрухович розповідав про вірші. 

  Після сигарно-поетичного вечора була вечірка всередині «Сорбонни». Я туди не йшов. Ще залишався в роздумах про 10 років смерті Nielsen’а та його переродження. І мені цей епатаж, ексцентрик, дивак починав подобатись. Захотілося поговорити з його автором.
Категорія: Мої статті | Додав: alberto (16.09.2012) | Автор: Максим Козменко
Переглядів: 424 | Теги: Meridian Czernowitz, перформенс. Сорбона, поезія, сигарно-поетичний вечір | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: