Персональна виставка живопису
буковинського художника Андрія Житару експонується цими днями в Чернівецькому
художньому музеї. В ній представлені роботи великої спеціальної серії під
назвою «Летаючі голови», над якою митець працює вже не перший рік, причому
окремі твори так і не встигли попасти до виставки. Ми на нашому порталі вже
писали про її відкриття, проте хотілося би більш докладно розповісти читачам
про самого автора та особливості саме цієї експозиції, яка є дуже важливою для
Андрія.
Отже, народився митець 13 серпня
1954 року в с. Малинівка Новоселицького р-ну Чернівецької області. Його
життєва доля склалася дуже цікаво та по-справжньому незвичайно, враховуючи те,
що він став саме художником. У 1973 році Андрій Житару закінчує Кишинівське
художнє училище ім. Рєпіна, а вже через три роки майбутній митець вступив
до Кишинівського медичного інституту, де і навчався впродовж 1976-82 рр. Важко
зараз сказати, що саме зумовило Андрія отримати вищу медицинську освіту, проте,
згадуючи багатьох митців епохи Відродження, які наполегливо вивчали анатомію,
можна припустити, що бажання знати всі особливості людини – її тіло,
психологію, особливості та умови життя – допомагає йому відтворювати у своєму
своїх роботах ті образи, які ми бачимо перед собою.
Протягом усього творчого шляху
Андрій Житару працює в галузі станкового живопису, а з 1989 року він є членом
Національної Спілки Художників України. У своїй творчості митець синтезує
традиції сучасного молдавського мистецтва з авангардними течіями початку
ХХ ст., а його концепція містить фольклорні образи та різноманітну
символіку. У стилістиці Андрія поєдналися прийоми фігуративного і абстрактного
мистецтва, насичена колірна гама. Слід також зауважити, що індивідуальна авторська
манера, вироблена роками, поєднує складну філософію буття, втілену у створених
фантазією митця образах.
На рахунку художника є
чимало всеукраїнських, закордонних (Румунія, Канада, Росія) та персональних
виставок (Зокрема, в Чернівцях - 1989,
1998, 2005, 2006 рр).
Щодо ж звітної експозиції
«Літаючі голови»... Ми вже згадували про те, що вона присвячена пам’яті жертв сталінських
репресій та голодомору. «Ці літаючі голови мене мучать», - каже автор, -
«Деколи вони поєднуються одна із одною, утворюють своєрідний небесний іконостас.
Іконостас пам’яті нашим дідам, батькам, всім тим, хто загинув у ті страшні
темні роки. І немає, не може бути тут національності: біль для всіх однакова!»
В цих «літаючих головах»,
звичайно ж, багато очей, про які під час відкриття виставки згадав поет,
письменник і член редколегії «Буковинського журналу» Мирослав Лазарук: «Очей на
роботах Андрія ніби то й багато, але насправді це – одне око: око наглядача,
енкаведиста, сексота. Тому їх так багато. І зверніть увагу на те, скільки на
картинах автора червоного кольору. Це невипадково, адже це - комуністична іржа,
прапор диявола. Тому його так багато. А найважливіше полягає в тому, що кожна
робота Андрія Житару – це велетенський всесвіт, який побачиш далеко не в
кожного митця».
Відгуки відомих та шанованих
буковинців про персональну виставку Андрія Житару є насправді щирими та
слушними. Внутрішні переживання автора, історія рідної землі сповна відображені
в його творах і тому байдужості до його творчості бути не може.
Нагадуємо, що всі бажаючі можуть
ознайомитися із «Літаючими головами» Андрія Житару в Чернівецькому художньому музеї до 20
грудня.
Альберт Комарі
|